Урок у сучасному вимірі
Що значить урок у сучасному вимірі ?
Спробуємо відповісти на це питання таким чином: це урок, який за своїм змістом, організацією, методикою відповідає вимогам даного історичного періоду, соціуму, в якому дитина живе, а не просто вчиться, урок, що орієнтований на розвиток і становлення соціального та професійного самовизначення особистості.
Спираючись на дану точку зору, розглянемо урок з трьох таких позицій:
Криза освітньої системи характеризується багатьма ознаками. Ф. Кубе, аналізуючи кризові явища в освіті, висуває головну умову, за якої система освіти може вважатися ефективною: наявність взаємозв'язку між соціальним попитом на якісну освіту й спроможністю системи освіти її задовольняти — це ключовий показник її ефективності.
Для нашої системи освіти характерною кризовою ознакою на сьогодні залишається інертність: освіта з великим запізненням реагує на потреби суспільства, суспільства з швидкою динамікою розвитку, тобто в системі освіти нерозроблені механізми мобільного реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві, і саме це виступає гальмівним фактором в забезпеченні ефективності її функціонування й розвитку.
Критерії визначення якості освіти знаходяться в протиріччі з якістю, яка відповідає вимогам часу. Одна з проблем у тому, що традиційна система оцінювання якості освіти залишається на позиції змістової складової і в тому, що в критерії оцінювання якості освіти практично не включаються показники, що виявляють методичну складову: способи, методи, прийоми, алгоритми пізнання нового, роботи з інформацією,— як цього вимагає дійсно якісна освіта.
Чому так важлива методична складова ?
Випускники, які успішно опанували курс навчальних програм середньої освіти, вміють застосовувати свої знання в знайомій ситуації, але не вміють самостійно працювати з інформацією, самостійно набувати нові знання, не можуть розраховувати на успіх в інформаційному суспільстві XXI століття.
Як підкреслює Майкл Фуллан, «важливо вміти знайти адекватний спосіб у взаємодії. Однієї науковості тут недостатньо, важливо зрозуміти особливості в діяльності людини». А особливості в діяльності людини різні — і до того ж постійно змінюються. 1 саме методична складова освіти дає можливість людині орієнтуватися, знаходити адекватні способи взаємодії.
Нові історичні повороти спричиняють нові ідеї, цінності й нові освітні реформи, що припускають формування моделі «нової людини». Ще донедавна якість освіти визначалася знаннями, уміннями й навичками в межах навчальних програм.
Сьогодні освіта має бути побудована на чотирьох основних ідеях:
Головним у роботі з учнем для вчителя виступає не предмет, якому він навчає, а особистість, яку він формує. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
Наукові дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти просуванню вперед, але й уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам'ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня. Саме тому сьогодні на перше місце виступає не здобуття суми знань,
а розвиток особистості. Ось чому приділяється велика увага такому виду навчання, як продуктивне, що створює умови для розумової діяльності дитини.
Спробуємо відповісти на це питання таким чином: це урок, який за своїм змістом, організацією, методикою відповідає вимогам даного історичного періоду, соціуму, в якому дитина живе, а не просто вчиться, урок, що орієнтований на розвиток і становлення соціального та професійного самовизначення особистості.
Спираючись на дану точку зору, розглянемо урок з трьох таких позицій:
- урок як трибуна протиріч, проблем для дитини, що змушує вчителя постійно вносити зміни, тобто нововведення в навчально-пізнавальну діяльність;
- урок як система педагогічної діяльності вчителя з формування в учнів способів, умінь самостійно пізнавати нове й самостійно навчатися;
- урок не тільки як процес пізнання учнем світу, ай процес пізнання самого себе.
Криза освітньої системи характеризується багатьма ознаками. Ф. Кубе, аналізуючи кризові явища в освіті, висуває головну умову, за якої система освіти може вважатися ефективною: наявність взаємозв'язку між соціальним попитом на якісну освіту й спроможністю системи освіти її задовольняти — це ключовий показник її ефективності.
Для нашої системи освіти характерною кризовою ознакою на сьогодні залишається інертність: освіта з великим запізненням реагує на потреби суспільства, суспільства з швидкою динамікою розвитку, тобто в системі освіти нерозроблені механізми мобільного реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві, і саме це виступає гальмівним фактором в забезпеченні ефективності її функціонування й розвитку.
Критерії визначення якості освіти знаходяться в протиріччі з якістю, яка відповідає вимогам часу. Одна з проблем у тому, що традиційна система оцінювання якості освіти залишається на позиції змістової складової і в тому, що в критерії оцінювання якості освіти практично не включаються показники, що виявляють методичну складову: способи, методи, прийоми, алгоритми пізнання нового, роботи з інформацією,— як цього вимагає дійсно якісна освіта.
Чому так важлива методична складова ?
Випускники, які успішно опанували курс навчальних програм середньої освіти, вміють застосовувати свої знання в знайомій ситуації, але не вміють самостійно працювати з інформацією, самостійно набувати нові знання, не можуть розраховувати на успіх в інформаційному суспільстві XXI століття.
Як підкреслює Майкл Фуллан, «важливо вміти знайти адекватний спосіб у взаємодії. Однієї науковості тут недостатньо, важливо зрозуміти особливості в діяльності людини». А особливості в діяльності людини різні — і до того ж постійно змінюються. 1 саме методична складова освіти дає можливість людині орієнтуватися, знаходити адекватні способи взаємодії.
Нові історичні повороти спричиняють нові ідеї, цінності й нові освітні реформи, що припускають формування моделі «нової людини». Ще донедавна якість освіти визначалася знаннями, уміннями й навичками в межах навчальних програм.
Сьогодні освіта має бути побудована на чотирьох основних ідеях:
- навчатися, щоб уміти;
- навчатися, щоб діяти; .
- навчатися, щоб жити разом;
- навчатися, щоб бути.
Головним у роботі з учнем для вчителя виступає не предмет, якому він навчає, а особистість, яку він формує. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
Наукові дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти просуванню вперед, але й уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам'ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня. Саме тому сьогодні на перше місце виступає не здобуття суми знань,
а розвиток особистості. Ось чому приділяється велика увага такому виду навчання, як продуктивне, що створює умови для розумової діяльності дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар